середа, 16 листопада 2016 р.

Laternenfest (Свято ліхтариків)

    
     В Австрії у багатьох садочках та школах 9 листопада - свято Св. Мартіна, яке ще часто називають святом ліхтариків. Надвечір із запаленими ліхтариками діти ідуть до церкви, співають пісні про святого Мартіна, ставлять сценку про жертовність святого...

За легендою Мартін був римським солдатом. Одного разу він зустрів  жебрака і поділився з ним половиною свого плаща, щоб той зігрівся. Він мечем поділив свій плащ навпіл... Дітей на цьому святі вчать, що ділитися – це добре. І не лише теплим одягом, а й їжею, іграшками, олівцями, добрим словом...

Мартін не хотів бути солдатом, воювати чи вбивати, він хотів нести мир, добро, любов іншим і допомагати тим, хто цього потребує. Він став священиком. За деякий час його хотіли обрати єпископом, але скромний Мартін відмовився. Люди прийшли усім містом до його домівки, щоб ще раз звернутись до нього з проханням, стати їхнім єпископом. Наляканий Мартін сховався. Люди з ліхтарями шуками його до пізнього вечора вулицями міста.  «Зрадили» Мартіна гуси, серед яких він сховався. Гуси голосно ґелґотали і так містяни знайшли свого майбутнього єпископа Мартіна.

Запалений ліхтарик символізує віру, чистоту, надію, памʼять, любов. 

От і в  Артемчика в садочку теж святкували свято ліхтариків: спочатку батьки з дітьми робили свої ліхтарики, 




     Робити ліхтарики і справді було дуже цікаво, але трошки важко - Артемчик всіляко намагався допомагати - намащував кружечки клеєм, але клею давав так багато що з того кружечка аж капало, а потім якщо бруднились ручки, то Артем витирав у дівчинку, яка була поряд, або клеїв кружечки під стіл - впильнувати його таки трошки складно. А потім треба було склеїти ліхтарик до купи гарячим клеєм, то Артем спершу трішки допомагав виховательці а потім знайшов собі заняття і провів за ним 15 хв не відриваючись: столики були застелені зверху папером, і Артем знайшов якийсь столик,що посередині мав з'єднання, тобто дирочку і почав там проколювати олівцем папір - йому це дуже подобалось.
   Доречі у садочок ми приносили наші портфоліо, тобто листочок, де є фотографії всіх членів родини. Ці папки стояють у кутку для читання і дитинка в будь який час може прийти і собі подивитись. Насправді дуже цікаво і корисно. Одного разу як Артема залишила зранку, то випадково затрималась і побачила, що він зразу побіг у куточок, вязв свою папку і почав роздивлятись, а потім підійшла інша дівчинка, взяла свою папку і почала Артемчику показувати хто там в неї є.
  
Вернемось до нашого свята. От такий у нас получився ліхтарик
  

 Потім, коли всі ліхтарики були готові, дітки з батьками та запаленими ліхтариками вийшли на подвіря садочку, там усіх почали співати спеціальні пісні, ходити стежками і час від часу піднімали та опускали ліхтарики. Як це відбувалось саме в нас - навкруг пісочниці були запалені лампатки, і коли ми ходили навкруги, то Артем всіма способами намагався копнути лампатки, а коли всі зупинились, то він зразу почав задувати свічки. А і в усіх дітей в руках були їхні ліхтарики з запаленими свічками всередині, щось тільки Артем додумався махати тим ліхтариком, тобто робити кругові оберти руками. Охххх, наш маленький непосида.
А в кінці був пунш та пиріжки
Насправді, це свято чимось нагадує наше Різдво, в цей день зїжаються усі родини, і бабусі і дідусі, люди запалюють ліхтарики і йдуть по вулиці співаючи пісні, одні в одну сторону, інші в іншу, до них приєднуються сусіди, міняються ліхтариками, йдуть до церкви. 
Гарне та добре свято Ліхтариків

Немає коментарів:

Дописати коментар