1 місяць Максиму

Місяць для нас пролетів дуже швиденько. 

      Спершу Володя був три дні дома, потім я вперше з Максимом забирала Артема з садочку

, потім були перші прогулянки з двома хлопцями, перша поїздка за кермом з двома і так помаленько - ми це зробили - гарно організувались і справляємось на всі 100. Максима якраз кладу спати на нашу прогулянку і приділяю час Артемчику і він щасливий та необділений, ввечері Володя приходить раніше з роботи і все ніби гаразд.

     Хочеться запамяти те, що Артемчик дуже гарно  прийняв братика дома: він молодець, дуже хоче допомагати, дбати за братика, поцьомати, потриматм, доторкнутись. 

Максим теж молодець, зразу майже влився в наш графік: прокидається в пів 7 і лягає на ніч у пів8-8, ну а серед дня спить і їсть коли хоче, наїв - аж на 1 кг  4240, і виріс на 2 см (53см).

Цього місяця, навіть вдалось залишати Максима з татком на 2 год і їхати кататись на велосипедах з Артемом

Ну і ще декілька фото з цього місяця

......................................

Далі буде

......................................

Моя друга вагітність

     Друга вагітність проходила для мене зовсім по іншому ніж перша.
     При першій вагітності: здається що весь світ крутиться навколо тебе, всі переживають, ти маєш багато часу для себе, для роздумів, для фітнесу для вагітних, для школи по підготовці до пологів, для зустрічей з друзями, для того щоб відпочивати, у вихідні довго лежати в ліжку та дивитись якийсь фільм і їсти фрукти; для того щоб слідкувати за кожним тижнем вагітності і як розвивається малюк.
       При другій вагітності все зовсім по іншому:  спершу мене тошнило мабуть цілий місяць, але не було як на те звертати увагу, адже треба було готувати сніданок мені та Артемчику, і йти на роботу. Перший триместр припав на зиму - і як в зимку часто з дітками трапляється - Артем хворів, температура і всяке таке - ну як не візьмеш на руки хвореньку дитину, і впринципі про себе вже не дуже думаєш. Одним словом такий трошки важкий період був.
      Для мене було несподіванкою, коли я пішла тут до лікаря на огляд на 11му тижні вагітності, одне з перших питань лікаря було: " в якій лікарні збираєтесь народжувати?", - і виявилось, що то вже досить пізно щоб реєструватися в лікарню. Тут принято займати місце в лікарні як тільки жінка взнає про вагітність - з перших тижнів, чим швидше тим більший вибір. Поки я почала питати мамочок які хороші лікарні і дзвонити туди щоб зареєструватися, то виявилось що багато які вже зайняті на початок вересня. Але все таки знайшли вільну, де народжували наші знайомі і вони були дуже задоволені. Правда та лікарня була в іншому кінці Відня - годину їхати. 
       Другий триместр був уже кращим, почувала себе добре. Лікарка моя казала що вагітність то не хвороба і щоб я ні в чому себе не обмежувала. Тому я навіть на велосипеді та самокаті досить багато їздила. Ми з Артемом були чудовими партнерами по прогулянках.

Гуляла я під час другої вагітності значно більше ніж при першій, кожний день з Артемчиком по 2 -3 год ))))

Була сміливіша, і ми навіть полетіли в Дубай у відпустку.

Крім катання на велосипеді часто плавала, деколи навіть 1 км.

Чесно кажучи були моменти коли зовсім забувала що вагітна, майже не було вільного часу: зранку на роботу, потім артема з садочка забрати і погуляти, потім додому вечеряти, а після того як артем лягає спати, то або вечерю на завтра готувати, або допрацьовувати з дому і спати. Якби не програмка на телефоні, яка мені нагадувала на якому я тижні, то зовсім би збилася з рахунку.
      При першій вагітності у декреті я пробула 2 тижні до пологів,  а от при другій 2 місяці.  Ми встигли в україну поїхати, відвідати курс плавання з Артемчиком, а тижні декрету взагалі були розписаний по днях: 2 дні німецька, 2 дні басейн, п'ятниця закупи продуктів, крім того, скоренько зготувати вечерю і по Артемчика в садочок. Він знав що я дома, не ходжу на роботу, то ж завжди просив забирати раніше. А потім ми 2 год могли гратись на майданчику- дорогоцінний час разом. При другій вагітності я мала достатньо часу щоб набутись у декреті.
       Ну і ще різниця в моїх хлопцях: Артем народився у 1й день 37го тижня, а  Максим чекав аж до 39 го тижня.
Ну і декілька фото за маленькими Артемом і Максимом:

Пологи у Відні сильно відрізняються від пологів у Львові. З Артемом ми їхали в пологовий з трьома кульками: одяг для мене, малюка, памперси, пеленки іт.д, а з Максимом в мене в рюкзаку був халат, засоби гігієни і одяг для максима, на всякий випадок. В лікарні було все - памперси, одяг для дитини, салфетки вологі/сухі, пеленки - одним словом все шо потрібно в перші дні. Крім того можна взяти до 7 одиниць одягу з собою додому, і медсестра принесла олійок і шампунів для дитини, щоб ми взяли додому якщо потрібно.
Але мабуть найбільша різниця не в матеріальному запезпеченні а в ставленні персоналу. Під час схваток, ми як і в перший раз, були з Володьою тільки двоє, чергова акушерка час від часу заходила і питала як ми, і завжди підбадьорювала. Вона постійно спокіним тоном казала шо все добре, ви робите все правильно так і продовжуйте. Під час самих пологів, я тілтки чула слова підтримки: яка ти молодець, ти робиш все дуже добре і т.д. А коли максим народився, його поклали на мене і він лежав мабуть годину, або півтори голенький накритий ковдрочкою, пуповину довго не перерізали. Нас залишили самих щоб ми познайомилися, ніхто не брав дитину важити/міряти, просто собі лежали і відпочивали. На моє запитання до акушерки чи будуть його міряти та важити, відповідь була: в дитини стрес, він тільки народився, нехай буде біля вас, а за годину я все зроблю, він ж не виросте за годину і вагу не змінить, то нащо спішити. І тепер думаю вона повністю права, не зрозуміло чому в нас якось все бігом та швидко, як конвеєр - народилася дитинка, кричить, а його вже й важать-міряють. В Австрії все - кайн штрес.
 У після пологовий період в Україні вийшло так що ми з Артемчиком були цілий тиждень у лікарні, і за цей час я зіткнулась з наглістю, байдужістю, хабарництвом, хамством усього персоналу. Якщо чесно, то жінці після пологів з таким персоналом ох як не легко. Згадую той період зі злістю і дуже дуже рада що другі пологи були не в Україні. З Максимом я була в лікарні тільки два дні, і протягом цих днів мені було досить комфортно в лікарні: лікарі хороші, якщо заходили мене оглянути а я годувала Максима,  то ніхто і слова не казав що: лиши дитину, потім догодуєш; лікарка або сідала і просто розмовляла зі мною чекаючи, або казала що зайде пізніше. Та справді, це ж проста звичайна людяність.
До годування теж ставлення зовсім по іншому. У Львові дитину нагодували сумішшю в перший день, бо дитина була в боксі і їм не хотілося нести до мене. В той час як в мене страшенно боліли груди від молока. Аж коли я дала 50 гривень медсестрі то вона принесла Артема а потім і бокс привезли до мене в палату - все тільки за гроші. Тут сказали що в перші три дні якщо є хоч трошки молока то того достатньо для здорової дитини, тому ніяких сумішей не дають, хіба якщо через три дні в мами справді мало молока тоді починають сумішами годувати.
Крім того здивувало що персонал дуже молодий, і вони були повністю відкриті до моїх побажань, казали якшо вам зручніше стоячи, сидячи то можна й так - проблем нема. Можна було і в джакузі народжувати, але для того їх треба було попередити заздалегіть, ми з Володьою вирішили не есперементувати.
Я дуже рада, що народжувала у Відні.
======================================================================
Ну якось так і закінчилась друга вагітність і почалось нове життя нашого синочка.
Тепер нас четверо 😘😘😘😘👨‍👩‍👦‍👦

Святкування Артемчика день народження (4 рочки)

Спостерігаю таку динаміку, що чим більше Артемчику років, тим більше у нього друзів  :)(Дуже тішуся з цього і бажаю щоб так було і на далі). Цього року Артем запросив 16 діток на день народження ))) - так так - дуже багато.

       День народження Артемчика ми планували далеко наперед, може тому і не було для нас це поспіхом та багато роботи .
Спершу замовили приміщення, нажаль цього року Басена була зайнята, то ж ми знайшли інше приміщення яке трошки менше і не таке зручне, але теж непогана дитяча кімната. Зважаючи, що на Артемчика день народження я вже була на 7му місяці очікування маленького хлопчика, то ж ми вирішили найняти аніматора який би розважав діток.  І в той самий день я заказала торт Артемчику від однієї Українки, яка пече торти на замовлення. Ну от, усе головне зробили і ще 2 місяці до дня народження. 
   Тему дня народження вибрати було зовсім не складно, так як артем ще в березні, будучи на дні народженні у марселя, сказав що хоче у себе на святкуванні щоб усе було в пожежникові Семові. Коли я все замовила, то ще раз перепитала Артема які він хоче тарілочки та стаканчики на своє день народження- і відповідь була та ж сама - пожежник Сем. Наступного дня я була на закупах і купила всю атрибутику пожежника сема. 
Подарунки: вибір теж був не складний, тому що артем тільки й говорив про пожежну машину Сема та пожежну станцію.  Я написала список діток з садочку, а Артем говорив кого хоче запрошувати, а кого ні. Запрошень з тематикою пожежника я не могла знайти, то ж знайшла гарний шаблон і роздрукувала ніби фото, а потім просто підписала. 

     Наступного дня, зранку, ми поставили запрошення кожній дитині у шкафчик і на протязі тижня отримали відповідь хто буде а хто ні. Потім список діток та бажаний подарунок відправили одній мамочці, а вона зробила чат, позбирала у всіх гроші і замовила з амазону подарунок, залишались ще гроші, то ми доклали трошки і купили 4х поверхову парковку. Від себе ми купили новий біговел. От і все готово, тепер залишається надіятись що всі будуть здорові, і день народження пройде успішно.
    Коди залишалось до дня народження 2 тижні, то Артем уже не міг дочекатись, він рахував скільки йому ще ночей треба спати, він насправді теж переживав, чи усі прийдуть, чи буде весело, чи будуть подарунки.
   І от, 17 червня 2018 року, ранок, 5.30, Артем просинається і починає гукати: "Мама, Татко, просинайтесь, уже моє день народження, ідемо святкувати". Було насправді весело бачити щасливу дитину, яка нарешті дочекалась того дня. У кімнаті, Артемчика чекав наш подарунок біговел, та наклейка на стіну

Артем був радий бачити біговел, але найбільше він очікував отримати пожежну автівку пожежника Сема, яку йому мали подарувати з садочка, то ж зразу почав питати, а коли почнеться його вечірка, може йому там подарують автівку )))).

Потім Артемчик з татком поснідали і поїхали катась на біговелі, а я поїхала забирати тортик святковий та сирник, є фото тільки святкового торта, а сирник як сирник, смачний і великий

Я думала що Артем в той день не ляже спати, адже очікував і очікував свою вечірку, але нащастя гарно заснув, поспав і з гарним настроєм встиг на вечірку.

Як казав Артемчик: "Нарешті настав час вечірки )))".

 Вечірка почалась з пісні "Happy birthday to Artem"  і задування свічок

 Розпаковування подарунків мало виглядати так: всі подарунки лежали на столику, потім по 4-ро діток мали брати якийсь подарунок і дарувати Артемчику і він мав їх розпаковувати по черзі, але вийшло зовсім інакше - поки я з Володьою нарізали торт, Артем трошки поїв і сказав що іде гратись, а сам пішов і почав розпаковувати подарунки які дістав зі столика, шукаючи пожежну машину )))).  Потім нам сказали що Артем розпаковує уже, то ми вже просто подавали подарунки і йому допомагали, і всі дітки теж прибігли дивитись.

 Потім деякі хлопчики просили розпакувати парковку, пожежну станцію і т.д., але Володя вчасно відніс подарунки в машину і все залишилось цілим і не ушкодженим, а дітки пішли грати в ігри з аніматором

Трошки відео на згадку:

Ігра з дня народження 1

Ігра з дня народження 2

Ігра з дня народження 3

Нажаль, ми не робили багато фотографій, тому що були зайняті гостями, чи то дітками, але думаю цього достатньо щоб згадати яке було день народження нашого Артемчика.

Підсумовуючи той день, мені здається що Артемчику дуже сподобалось: йому принесли багато подарунків, і всі такі, на які він сильно очікував, прийшло багато його друзів, тільки двоє випадково захворіли, було багато цікавих конкурсів, у яких йому вдавалось перемагати, він був такий щасливий та веселий, дуже рада , що для нього цей день став незабутнім і все вдалось як очікувалось.

Любимо тебе синочку, і надіюсь нам вдасться зробити кожне наступне твоє день народження не менш цікавим та очікуваним.